Поширені проблеми та міфи

Якщо кіт раптом почав робити свої справи не в лоток, це не спроба вас покарати. Така поведінка частіше говорить про те, що з котом або його умовами щось не так.

Причиною може бути біль, захворювання сечовивідних шляхів, стрес, незручний лоток, невідповідний наповнювач або конфлікт з іншою кішкою. Іноді кіт починає обирати інше місце просто тому, що там йому спокійніше.

Що робити господарю? Якщо поведінка з'явилася раптово, спершу варто звернутися до ветеринара і виключити медичну проблему. Потім перевірити сам лоток: чи достатньо він великий, чи чистий, чи зручно розташований і чи може кіт спокійно ним користуватися, не стикаючись з іншими тваринами.

Важливо: не лайте кота і не тицяйте його мордочкою в калюжу. Це не пояснить йому, чого ви хочете, а додатковий стрес може тільки посилити проблему. Пояснюйте коту так, як зрозуміло саме йому — терпінням, а не покаранням.

Кішки справді дуже чутливі до дотиків до вусів. Тому деякі тварини надають перевагу широкому й неглибокому посуду.

Але популярне пояснення про «втому вусів» поки не має достатніх наукових доказів. В одному дослідженні кішок не знайшли переконливих ознак того, що звичайна глибока миска викликає в них виражений дискомфорт. Водночас частина тварин справді віддавала перевагу спеціальній широкій мисці.

Тому тут найпростіше орієнтуватися на самого кота. Якщо він постійно витягує корм на підлогу, їсть лише з краю миски або явно віддає перевагу пласкій тарілці — спробуйте замінити її на широку й неглибоку. Це недорогий експеримент, який може зробити годування зручнішим.

І ще один момент: миска повинна бути стійкою і легко митися. Деякі кішки також надають перевагу їсти в спокійному місці, де їх ніхто не турбує.

Для людини перестановка меблів — просто зміна інтер'єру. Для кота дім складається зі знайомих маршрутів, запахів, місць відпочинку і безпечних точок.

Тому великі зміни справді можуть викликати стрес. Особливо якщо одночасно змінилося місце лотка, годування, лежанки або зникло улюблене укриття.

Це не означає, що диван не можна рухати взагалі. Кішка цілком здатна звикати до змін. Але якщо кіт тривожний, краще не міняти все одразу і дати йому час звикнути до оновлень.

Якщо ви робите перестановку, залиште йому кілька звичних речей: улюблену лежанку, укриття, драпак і доступ до звичних ресурсів. Після змін дайте коту можливість самостійно дослідити новий простір.

Особливо важливо, щоб у нього було місце, куди можна піти і де його ніхто не чіпатиме.

Багато кішок люблять перебувати поруч із людиною, але не люблять, коли їх утримують або довго гладять проти їхньої волі.

Якщо кіт починає відвертатися, напружуватися, рухати хвостом, притискати вуха або різко вилизуватися після погладжування, це може бути сигналом: «Мені вже досить».

У кішки має залишатися можливість припинити контакт. Дослідження поведінки кішок показують, що взаємодія минає спокійніше, коли тварині дають вибір і не змушують її продовжувати контакт.

Спробуйте просте правило: погладили кілька секунд — зупинилися і подивилися на реакцію. Якщо кіт сам підставляється під руку, можна продовжити. Якщо йде — відпустіть.

Так кіт поступово розуміє, що поруч із вами йому не потрібно захищатися чи терпіти неприємні дотики. Налагодити контакт можуть допомогти улюблені ласощі одразу після спілкування — так кіт запам'ятовує, що контакт із людиною приємний і безпечний.

Кішки не є суворо нічними тваринами. Їхня природна активність часто підвищується вранці та ввечері. Тому ситуація, коли кіт спить удень, а ввечері починає бігати по квартирі, сама по собі нормальна.

Проблема виникає, коли у тварини практично немає можливості гратися, досліджувати простір і здобувати їжу протягом дня, реалізуючи свої природні потреби. Домашньому коту не потрібно просто «лежати на дивані» — йому потрібні заняття, які нагадують природну поведінку: вистежування, гонитва, пошук і здобуття їжі.

Що робити господарю? Не потрібно щоразу вставати, розмовляти з котом, годувати його чи починати гру о 4 ранку. Якщо кожен нічний забіг закінчується увагою чи їжею, така поведінка може закріпитися: кіт виявляє, що нічна активність справді змушує людину прокинутися.

Краще перенести активність на вечір. За кілька годин до сну можна провести з котом активну гру з вудкою-дражнилкою чи іншою іграшкою, яку можна переслідувати, а після — дати звичайну порцію їжі. Протягом дня також корисно залишати можливості для самостійної активності: драпак, високе місце для спостереження, іграшки й годівниці-головоломки.

При цьому не варто спеціально не давати коту спати цілий день, щоб він «втомився до ночі» — кішки нормально сплять багато годин на добу, і сон не можна розглядати як проблему саму по собі.

І ще важливий момент: якщо нічні крики чи неспокій з'явилися раптово, особливо у дорослого чи літнього кота, не варто списувати все на характер — зміна поведінки іноді пов'язана з болем чи захворюванням і потребує ветеринарної оцінки.

Головне завдання господаря — не «заборонити нічні перегони», а зробити так, щоб у кота було достатньо підходящих занять протягом дня і ввечері, а нічні ігри не перетворювалися на спосіб отримати увагу.

Повністю прибрати стрес із життя домашньої кішки неможливо: будуть гості, пилосос, ремонт, гучні звуки, переноска і візити до ветеринара.

Завдання господаря не в тому, щоб зробити квартиру абсолютно тихою і незмінною. Набагато важливіше дати кішці можливість контролювати ситуацію. Якщо їй страшно, вона повинна мати можливість піти, сховатися або залізти вище — дослідження показують, що наявність укриття справді може зменшувати ознаки стресу в кішок.

Тому в домі варто створити кілька безпечних місць. Це може бути будиночок, коробка, полиця, верхній поверх котячого комплексу або просто тихий куток.

Головне правило: якщо кіт пішов туди ховатися, його не потрібно витягувати звідти заради спілкування.

З кошенятами зазвичай правильніше говорити не «навчити користуватися лотком», а створити такі умови, за яких лоток стає найзручнішим місцем для туалету. Ці самі принципи працюють і для дорослої кішки.

Кішки природним чином обирають певні місця для походу в туалет, але на їхній вибір сильно впливають розташування лотка, його розмір, чистота, наповнювач і відчуття безпеки.

Почніть із самого лотка. Він повинен бути достатньо великим, щоб кіт міг спокійно розвернутися й покопатися — їм це справді важливо. Ветеринари часто орієнтуються на правило: довжина лотка приблизно в 1,5 раза більша за довжину тіла кішки від носа до кінчика хвоста. Для кошеняти особливо важливо, щоб бортики для виходу не були надто високими.

Поставте лоток у спокійному місці, куди кіт може легко потрапити — не поруч із мисками і не там, де його постійно лякають шумом, люди або інші тварини.

Якщо кішок кілька, одного лотка може бути недостатньо. Поширена рекомендація — кількість лотків за числом кішок плюс один додатковий. Їх краще розміщувати в різних доступних місцях, а не ставити всі поруч.

Дуже важлива чистота. Грудки та забруднення варто прибирати регулярно, а сам лоток періодично повністю очищати. Сильні ароматизовані засоби краще не використовувати: кішці може не сподобатися запах, який людині здається приємним.

Якщо кошеня щойно з'явилося вдома, можна кілька разів після сну, їжі чи активної гри спокійно поставити його поруч із лотком. Але не потрібно утримувати його всередині і тим більше лаяти.

Кішку взагалі не можна карати за туалет у неправильному місці. Так закріплюються не позитивні асоціації з місцем, а стрес.

Якщо кіт сходив в інше місце, важливо добре прибрати запах — інакше це місце може знову стати привабливим для туалету. За потреби тимчасово поставте туди додатковий лоток, а потім поступово переміщуйте його на потрібне місце.

І найголовніше: якщо дорослий кіт, який раніше нормально користувався лотком, раптово почав ходити повз нього, це вже не питання «привчання». Спершу потрібно шукати причину — це може бути захворювання сечовивідних шляхів, біль, проблеми з кишківником, стрес, конфлікт з іншою кішкою або незручний лоток. Такі випадки варто розбирати системно, починаючи з візиту до ветеринара.

Правило просте: кошеняті — зручний лоток і спокійне знайомство, дорослому коту, який раптово перестав ним користуватися, — спершу перевірка здоров'я. Такий підхід набагато ефективніший, ніж намагатися «пояснити коту», де йому дозволено ходити в туалет.

1. Спершу підготуйте правильний лоток. Він повинен бути достатньо великим, щоб кошеня могло спокійно розвернутися й покопатися. Для маленького кошеняти краще обрати невисокий лоток, щоб воно легко могло в нього залізти — закритий лоток на перший час не обов'язковий, відкритий зазвичай простіший для знайомства. Наповнювач краще використовувати без віддушки; якщо кошеня вже звикло до певного наповнювача (наприклад, бетонного чи деревного), перший час краще залишити саме його і тільки потім переводити на новий. Враховуйте, що в кошенят маленькі лапки, і їм має бути зручно ходити по наповнювачу — великі й гострі гранули можуть травмувати м'які подушечки.

2. Поставте лоток у спокійному місці. Кошеня повинно легко знаходити лоток і мати до нього постійний доступ. Не ставте його поруч із мисками з їжею та водою, біля пральної машини чи там, де постійно ходять люди. Якщо квартира велика, на перший час можна поставити кілька лотків у різних місцях.

3. Покажіть лоток після сну та їжі. Це один із найзручніших моментів для навчання. Після того як кошеня прокинулося, поїло чи активно погралося, спокійно віднесіть його до лотка. Можна поставити його всередину і дати можливість самому все дослідити. Не потрібно рухати його лапками по наповнювачу, імітуючи «закопування» — кошеня повинно саме зрозуміти, що це місце призначене для туалету. Якщо в домі вже є інший кіт чи кішка, запах дорослого родича стане для кошеняти потрібним орієнтиром.

4. Стежте за сигналами. Коли кошеня починає нюхати підлогу, ходити колами, шукати куток, присідати чи шкребти лапками поверхню — спокійно перенесіть його в лоток. Якщо воно скористалося лотком, не заважайте йому і не хапайте одразу після цього; можна спокійно похвалити кошеня і дати ласощі для закріплення поведінки.

5. Перші дні обмежте простір. Якщо кошеня щойно приїхало додому, не обов'язково одразу давати йому всю квартиру. Можна почати з однієї спокійної кімнати, де перебувають лоток, вода, їжа, місце для сну, укриття та іграшки. Коли кошеня стабільно користується лотком, поступово відкривайте йому решту кімнат — так йому простіше запам'ятати розташування туалету.

6. Прибирайте лоток регулярно. Кішки можуть відмовлятися від брудного лотка. Прибирайте сечу і кал регулярно, а сам лоток мийте без агресивних і сильно пахнучих засобів. Не потрібно повністю міняти наповнювач щоразу після одного використання — частота залежить від типу наповнювача.

7. Якщо кошеня сходило повз — не лайте. Це дуже важливо: не кричіть, не тицяйте кошеня мордочкою і не карайте. Воно не зрозуміє покарання як пояснення правил, натомість може почати боятися вас або самого процесу туалету. Спокійно приберіть місце і добре видаліть запах спеціальними засобами для очищення слідів від тварин. Якщо кошеня постійно обирає один і той самий куток, тимчасово поставте туди лоток — коли воно почне ним користуватися, лоток можна поступово пересувати на потрібне місце, найчастіше кіт слідуватиме за туалетом.

8. Якщо промахи повторюються — шукайте причину. Це не обов'язково означає, що кошеня «не зрозуміло». Можливо: лоток занадто маленький; бортики занадто високі; йому не подобається наповнювач; лоток стоїть у гамірному місці; інший кіт заважає користуватися туалетом; лоток недостатньо чистий; кошеняті просто незручно до нього діставатися; потрібен закритий туалет із дверцятами. Якщо кошеня часто мочиться маленькими порціями, тужиться, нявкає під час сечовипускання, у сечі з'являється кров або воно раптово перестало користуватися лотком — потрібна консультація ветеринара.

Проста схема на перші дні: прокинулося → лоток;
поїло → лоток;
погралося → лоток;
почало шукати місце чи присідати → спокійно перенести в лоток;
сходило правильно → похвалити;
сходило повз → без покарання прибрати запах і розібратися в причині.

І головне: кошеня не потрібно «змушувати» користуватися лотком. Потрібно зробити лоток найзрозумілішим, найдоступнішим і найкомфортнішим місцем для туалету — зазвичай саме це й працює найкраще.

Коли в домі живуть дві кішки, вони можуть ганятися одна за одною, хапати одна одну лапами і навіть кусатися. Збоку іноді важко зрозуміти: вони зараз граються чи між ними справді конфлікт?

Головне — дивитися не на один окремий момент, а на те, як кішки поводяться до, під час і після контакту.

Якщо потрібна коротка відповідь: якщо ви не можете зрозуміти, граються кішки чи б'ються всерйоз, то, найімовірніше, це просто гра. Справжню бійку видно одразу.

Коли це схоже на гру

Під час гри кішки зазвичай періодично міняються ролями. Одна може наздоганяти іншу, а за кілька секунд уже сама тікати. Між епізодами вони можуть спокійно розійтися, зайнятися своїми справами і знову почати гратися.

Навіть досить галасливе борюкання не обов'язково означає агресію.

Коли це вже схоже на конфлікт

Варто насторожитися, якщо одна кішка постійно переслідує іншу, а друга весь час тікає й намагається сховатися. Особливо якщо при цьому з'являються шипіння, гарчання, гучні крики, притиснуті вуха, напружене тіло, наїжачена шерсть і різкі удари лапами.

Гарний орієнтир: якщо одна кішка явно хоче припинити контакт, а друга не дає їй піти, це вже не безневинна гра.

Що робити господарю

Не залишайте кішок з'ясовувати стосунки «самим», якщо конфлікти повторюються. І точно не намагайтеся розборонити їх руками — у такий момент кішка може випадково вкусити чи подряпати вас.

Краще спокійно розділити тварин, дати їм час заспокоїтися і забезпечити окремі простори.

Перевірте, чи вистачає в домі ресурсів: лотків, мисок, лежанок, схованок і місць, куди можна піти. Іноді конфлікт починається не тому, що кішки «не люблять одна одну», а тому, що одна з них постійно відчуває тиск з боку іншої.

Якщо проблеми повторюються, чудовим рішенням буде звернутися до зоопсихолога. Пам'ятайте: у кішок немає людського мислення, вони бачать світ інакше, ніж люди.

Що важливо самій кішці

Кішці дуже важливо мати можливість відмовитися від спілкування. Вона має знати, що може піти, сховатися, спокійно поїсти чи сходити в лоток і не зустріти там іншу кішку. Іноді допомагає розділити кішок по різних кімнатах, де є вся їжа, вода і лоток.

Так, лотки інколи можуть стояти в різних кімнатах. В автора проєкту закритий лоток є і у ванній, і в коридорі, і в спальні. Усе це для комфорту кішок — і це справді допомагає.

Якщо кішка регулярно ховається, перестає гратися, гірше їсть або постійно перебуває в напрузі, це вже привід уважніше придивитися до ситуації та за потреби звернутися до ветеринарного лікаря або фахівця з поведінки кішок.

Кетситтер — це не просто людина, яка зайде в квартиру й насипле корм. На час вашої відсутності він фактично стає людиною, що відповідає за звичне життя вашої кішки.

Тому краще обирати його не в останній день перед поїздкою, а заздалегідь. Важливо також бути впевненим у цій людині та мати її контакти (а в ідеалі — і дані офіційних документів).

Спочатку познайомте їх

Попросіть кетситтера прийти до вашого від'їзду. Покажіть квартиру й розкажіть, як зазвичай минає день вашої кішки.

Зверніть увагу не лише на те, чи сподобалася вам людина. Важливо подивитися й на реакцію самої кішки. Хтось одразу йде знайомитися, а хтось воліє спостерігати здалеку. Не потрібно змушувати її йти на контакт.

Хороший кетситтер не намагатиметься за будь-яку ціну негайно потоваришувати з кішкою. Він зможе спокійно перебувати поруч і поважати її межі.

Що обов'язково розповісти

Залиште просту й зрозумілу інструкцію:

• коли і скільки годувати;
• де стоїть вода;
• як часто прибирати лоток;
• чи любить кішка гратися і чим саме;
• чи можна брати її на руки;
• де вона зазвичай ховається або спить;
• які в неї є особливості поведінки;
• чи приймає вона ліки.

Також залиште номер і адресу ветеринарної клініки та свій контакт на випадок, якщо з кішкою щось трапиться. Усі речі кішки для поїздки до ветеринара краще підготувати заздалегідь.

Що попросити робити під час візиту

Добре, якщо кетситтер щоразу не просто залишає корм, а справді дивиться на стан кішки.

Нехай перевіряє, чи їла вона, чи є свіжа вода, чи користується лотком і чи виглядає як зазвичай. Якщо кішка раптом стала незвично млявою, ховається, відмовляється від їжі або поводиться зовсім не так, як зазвичай, важливо повідомити вам про це.

Гарною практикою буде домовитися про коротке фото чи відео після кожного візиту. Це допоможе вам розуміти, як кішка проводить час без вас (і просто порадіти, побачивши улюбленця).

Або можна встановити камери для спостереження через смартфон.

З кішками важливо гратися. І якщо ваша кішка добре ладнає з кетситтером, краще попросити, щоб під час кожного візиту з нею була якась активність.

Сам кетситтер може приходити раз на день, кілька разів на день або повноцінно жити у вас на час вашої відсутності. Тут усе залежить від ваших можливостей і потреб кішки.

Важливо пам'ятати, що кішку не можна залишати надовго саму. Під час кожного візиту має бути якийсь контакт із людиною: розмова (щоб тварина чула людську мову), ігри, погладжування або можливість поспати на колінах у гостя (іноді потрібне й таке — для кішки, яка живе сама).

Безпека вдома

До від'їзду приберіть ліки, побутову хімію, небезпечні предмети й усе, що кішка може випадково проковтнути, поки вона проводить час без людини.

Покажіть, де стоїть переноска, і заздалегідь поясніть, що робити, якщо кішці знадобиться ветеринарна допомога.

Окремо перевірте вікна й балкон. Людина, яка приходить до квартири раз чи двічі на день, може випадково залишити відчиненим те, що ви зазвичай тримаєте зачиненим.

Що важливо кішці

Для більшості кішок найзатишніше — зберегти звичний розпорядок. Той самий корм, приблизно той самий час годування, знайомі місця й мінімум зайвих змін.

Ваше завдання — не просто знайти людину, яка нагодує кішку. Потрібно знайти людину, поруч з якою кішка почуватиметься максимально безпечно під час вашої відсутності.

Переїзд із притулку в новий дім — велика подія для кішки. Навіть якщо в притулку вона була привітною й спокійно йшла на руки, вдома її поведінка може повністю змінитися.

Вона може сховатися під ліжко, не виходити до вас, мало їсти або взагалі не цікавитися іграшками. Інколи буває навпаки: кішка починає постійно ходити за людиною й вимагати уваги.

Це не означає, що ви робите щось не так. Їй просто потрібен час, щоб зрозуміти, що тепер відбувається. Тут важливо дати кішці час і можливість адаптуватися самій, створивши безпечний і зрозумілий простір.

З чого почати

До приїзду кішки підготуйте невеликий спокійний простір. Там мають бути вода, корм, лоток, місце для сну та сховок.

Не обов'язково одразу відкривати для неї всю квартиру. Для нової кішки велика незнайома територія може бути надто складною. Невелика безпечна кімната допомагає поступово звикнути до запахів, звуків і нового розпорядку.

Коли ви принесете кішку додому, не витягайте її з переноски. Відчиніть дверцята й дайте їй змогу вийти самій.

Не поспішайте зі знайомством

Дуже хочеться одразу погладити нову кішку, взяти її на руки й показати всім членам родини. Але краще трохи зачекати. Пам'ятайте: людина розуміє, що відбувається, а кішка — ні.

Сядьте поруч, спокійно розмовляйте й дайте кішці самій вирішити, коли вона готова підійти.

Якщо вона сховалася, це нормально. Не потрібно постійно зазирати під ліжко й витягати її звідти. Кожна кішка реагує по-різному: одна вийде одразу, а інша може просидіти день чи два.

Для кішки важливо відчути, що вона контролює дистанцію між собою та людиною.

Якщо вдома вже є інша кішка

Не варто просто випустити новеньку в спільну кімнату й чекати, що вони одразу потоваришують.

Спочатку краще тримати тварин окремо. Вони можуть звикати одна до одної поступово — через запахи та звуки, а вже потім переходити до безпосереднього знайомства.

Так в обох кішок буде менше стресу й більше можливостей спокійно звикнути до нової ситуації.

Детальніше про це — у розділі застосунку «Знайомство двох кішок у квартирі».

За чим спостерігати

Перші дні звертайте увагу на апетит, воду, туалет і загальну поведінку.

Ховатися й поводитися обережно — нормально. Але якщо кішка довго не їсть, виглядає дуже млявою, у неї з'являються проблеми з диханням, блювання, діарея чи інші помітні симптоми, краще не чекати, що все мине саме, а зв'язатися з ветеринарним лікарем. Кішці небезпечно залишатися без їжі навіть добу.

Якщо ви бачите, що кішка напружена й не виходить до вас, краще залишити їжу в її кімнаті й на деякий час піти.

Що важливо кішці

Новій кішці насамперед потрібні безпека, тиша й передбачуваність.

Не обов'язково одразу домагатися від неї ласки. Набагато важливіше, щоб вона поступово зрозуміла: тут її ніхто не переслідує, у неї є їжа, вода, туалет, місце для відпочинку й можливість сховатися.

Довіра зазвичай з'являється не за один день. Іноді кішці потрібні кілька днів, а іноді значно більше часу. Найкорисніше, що може зробити господар, — дати їй цей час і заохочувати ласощами за контакт.

Головне правило: старість сама по собі — не хвороба. Це природний процес, під час якого організм кішки змінюється, стає крихкішим і вразливішим до різних захворювань. Якщо ставитися до улюбленця як до «звичайної кішки, тільки старшої», можна пропустити важливі симптоми.

Вікові межі умовні, але ветеринари зазвичай ділять старіння на три етапи:

• 7–10 років — зріла кішка: в організмі починаються непомітні зміни;
• 11–14 років — літня кішка: часто проявляються хронічні хвороби;
• 15 років і більше — дуже літня кішка: організм сильно слабшає.

Що змінюється з віком

З віком кішки втрачають м'язову масу (це називається саркопенією) і стають слабшими, навіть якщо нічим не хворіють. Через артрит, який є у 90% кішок старших за 12 років, їм стає боляче стрибати. На відміну від собак, кішки рідко кульгають — вони просто перестають застрибувати на високі місця й рідше вилизуються, тому на спині можуть з'явитися ковтуни.

Також погіршуються зір і слух: кішка може лякатися й гучно нявкати, гублячись у просторі. Псуються зуби, і їжа починає завдавати болю. Шлунок і кишечник гірше засвоюють білки й жири. Можуть змінюватися звички сну: кішка спить увесь день, а вночі блукає квартирою.

Червоні прапорці: коли терміново до лікаря

Не списуйте всі дивацтва на вік. Є ознаки, які вказують на хворобу:

• стала багато пити й часто пісяти — можливі проблеми з нирками, діабет або порушення роботи щитоподібної залози;
• ховається й відмовляється від їжі — кішці боляче, її нудить або в неї є запалення;
• почала ходити в туалет повз лоток — часто це пов'язано з болем у суглобах (важко переступати бортик), частим сечовипусканням (лоток швидко брудниться) або тим, що кішка просто забула, де туалет.

Окрема проблема — котяча деменція (синдром когнітивної дисфункції). Вона схожа на хворобу Альцгеймера в людей. Її головні ознаки зручно запам'ятати за літерами VISHDAAL:

• V (вокалізація) — безпричинні крики, особливо вночі;
• I (спілкування) — кішка стала агресивною або, навпаки, не відходить від вас ні на крок;
• S (сон) — спить удень, а вночі неспокійно блукає;
• H (туалет) — ходить повз лоток, іноді просто на своє спальне місце;
• D (дезорієнтація) — застрягає в кутках, безцільно блукає, не може знайти миску;
• A (активність) — менше грається й перестає доглядати за шерстю;
• A (тривожність) — стала полохливою, боїться залишатися сама;
• L (пам'ять) — забуває своє ім'я або звичні правила дому: наприклад, перестає відгукуватися на ім'я, хоча все інше чує.

Перш ніж ставити діагноз «деменція», лікар має перевірити, чи немає в кішки високого тиску або болю.

Як зробити дім зручним для літньої кішки

• Поставте миски трохи вище, щоб кішці не доводилося сильно нахиляти шию.
• Розставте миски з водою по всій квартирі, щоб кішка більше пила.
• Купіть великий лоток із низьким входом, щоб у нього було легко заходити.
• Поставте сходинки або пуфи біля диванів і підвіконь, щоб кішці не треба було стрибати.
• Облаштуйте теплі лежанки без протягів у різних куточках квартири.
• Якщо кішка погано орієнтується, залишайте на ніч нічник і не переставляйте меблі.
• Якщо вдома є інші тварини з активнішим ритмом життя, виділіть для літньої кішки окремий час і місце, де вона зможе побути сама в спокої. Хронічний стрес призводить до проблем зі здоров'ям.

Догляд і харчування

Обов'язково підстригайте кігті (з віком вони стають ламкими й можуть вростати) та регулярно розчісуйте шерсть. Стежте за випорожненнями: у літніх кішок часто бувають закрепи через нестачу води. Краще заздалегідь обговорити з вашим ветеринаром, що робити в таких ситуаціях.

Стежте за вагою кішки — це головний показник її здоров'я. Не переводьте кішку на корм «Senior» (для літніх) без поради лікаря. Здоровим літнім кішкам потрібно більше білка, а кішкам із хворими нирками білок і фосфор, навпаки, треба суворо обмежувати.

Показуйте кішку лікарю раз на пів року: потрібно вимірювати тиск, здавати аналізи крові та сечі. Якщо в кішки болять суглоби, лікар може призначити сучасні уколи (наприклад, препарати з фруневетмабом, як-от Solensia), які добре знімають біль і безпечні для нирок і печінки.

Найважливіше — підготуватися заздалегідь і вчасно реагувати на зміни. Пам'ятайте: у кішок не такий великий «запас міцності», щоб довго переносити проблеми без серйозних наслідків, особливо в літньому віці.

Іноді кішку доводиться віддати: алергія, переїзд, брак грошей, поява дитини або агресія улюбленця. Але перш ніж шукати нових господарів, важливо зрозуміти: чи справді проблему не можна розв'язати?

Чи можна виправити поведінку?

Найчастіше кішок віддають через те, що вони ходять у туалет повз лоток. Люди думають, що кішка мститься, але приблизно в половині випадків вона просто хворіє: камені в нирках, цистит або біль у суглобах.

Як відрізнити хворобу від проблем із поведінкою:

Як пісяє

• Хвороба (цистит, біль, камені): маленькими калюжками, з напруженням.
• Мітки території: стоячи, піднявши хвіст, бризкає на стіну.
• Не подобається лоток: звичайними великими калюжами, але не в лоток.

Де пісяє

• Хвороба: будь-де, особливо на прохолодному (ванна) або м'якому (ліжко).
• Мітки території: на стіни, двері, штори.
• Не подобається лоток: на килими, меблі, у затишні кутки далеко від лотка.

Ставлення до лотка

• Хвороба: іноді ходить у нього, але лоток асоціюється з болем.
• Мітки території: по-великому ходить у лоток, а пісяє і в лоток, і поза ним.
• Не подобається лоток: повністю відмовляється від лотка або не закопує.

Проблеми з поведінкою (мітки, стрес) часто можна виправити самостійно: поставити більше лотків, розділити зони годування або використати заспокійливі засоби, які призначить ветеринар. В інших випадках допоможе зоопсихолог або лікар.

Як правильно шукати новий дім

Якщо віддати кішку необхідно, підготуйте чесну інформацію: вік, стерилізація, щеплення, хвороби (особливо котячий лейкоз або імунодефіцит), характер.

Зробіть гарні фото й напишіть правдиве оголошення. Якщо приховати, що кішка ходить повз лоток, її можуть просто викинути або повернути вам, а це величезний стрес для тварини. Важливо залишатися чесним.

Червоні прапорці під час вибору нового господаря:

• відмовляється ставити сітки на вікна (кішка може випасти);
• не хоче заздалегідь познайомитися з кішкою;
• відмовляється підписати договір;
• збирається випускати кішку гуляти надвір у місті;
• не розуміє, що на хороший корм і ветеринара потрібні гроші;
• бере тварину в подарунок другові, дитині чи колезі;
• не готовий надсилати фотозвіти протягом погодженого часу.

Договір і передача тварини

У Європі (і в багатьох інших країнах) прийнято підписувати договір про передачу тварини (німецькою — Schutzvertrag). Щоб договір мав силу і кішку не перепродали як «річ», у ньому треба вказати, що право власності залишається за вами або що кішку не можна передавати третім особам.

Також прийнято брати невеликий грошовий внесок (Schutzgebühr). Безкоштовних кішок часто беруть безвідповідальні люди, перекупники або живодери. Щоб не віддати кішку живодерам, заздалегідь перевірте людину через місцеві фонди й волонтерів.

У новий дім обов'язково віддайте лоток кішки, звичний корм, наповнювач і улюблену лежанку, щоб там залишився знайомий запах.

Екстрена ситуація

Іноді треба діяти терміново: господар квартири вимагає прибрати тварину, або ви знайшли кішку на вулиці, а забрати її додому не можете.

Головне правило: ніколи не випускайте домашню кішку на вулицю — вона там не виживе, особливо поранена чи покалічена. У волонтерів є правило: відповідальність несе той, хто знайшов тварину. Іноді діяти треба одразу, без зволікань.

План дій в екстреній ситуації, зокрема з кішкою з вулиці:

• перші 24 години — помістіть кішку в тимчасове безпечне місце: ванна кімната, засклений балкон (якщо там тепло і людина може перебувати там у звичайному домашньому одязі), платна перетримка або друзі;
• 1–3 дні — якщо ви знайшли кішку на вулиці, віднесіть її до ветеринарної клініки й перевірте, чи є в неї чип: можливо, її хтось шукає;
• наступні тижні — шукайте колишніх або нових господарів.

Що робити, якщо орендодавець забороняє тварин

Якщо ви винаймаєте житло (особливо в європейських країнах, наприклад у Німеччині), дізнайтеся свої права. Суди часто стають на бік власників тварин: наприклад, у Німеччині повна заборона собак і кішок у стандартному договорі оренди вважається недійсною.

Господар не може заборонити кішку «просто так» — йому потрібна вагома причина (наприклад, у сусідів сильна алергія). Як домовитися з орендодавцем:

• оформіть страхування відповідальності, яке покриє збитки, якщо кішка щось зіпсує;
• запропонуйте внести додаткову заставу;
• пообіцяйте, що кішка не гулятиме під'їздом і не турбуватиме сусідів.

Іноді достатньо розповісти власникові про ситуацію й показати фото або відео тварини. Ми всі люди, і в більшості, побачивши кішку в біді, з'явиться співчуття. Не бійтеся питати й пробувати — на кону життя тварини.

Алергію спричиняє не шерсть. Головний алерген — білок Fel d 1, що міститься в слині та шкірному салі кішки. Коли кішка вмивається, вона розподіляє слину по шерсті. Слина висихає, і мікроскопічні частинки білка розлітаються по всьому дому, осідаючи на меблях і шторах.

Симптоми бувають різними: чхання, сльозотеча, свербіж або кашель. Але точно такі самі симптоми спричиняють пилок або пилові кліщі, тому спершу варто здати аналізи в алерголога.

Якщо ви хочете залишити кішку

• Спеціальний корм. З'явилися корми й добавки з антитілами до алергену (їх отримують із яєчного жовтка — виробників із доведеним ефектом легко знайти пошуком). Антитіла нейтралізують алерген просто в роті кішки, поки вона їсть. Уже за три тижні алергену на шерсті стає приблизно вдвічі менше.
• Очищення повітря. Купіть очищувач повітря з HEPA-фільтром — він добре вловлює частинки алергену в повітрі.
• Прибирання. Не пускайте кішку в спальню, приберіть килими й регулярно робіть вологе прибирання.

Що не працює

• «Гіпоалергенних» кішок і кішок без алергену не існує — навіть безшерсті сфінкси виділяють його через шкіру.
• Немає сенсу голити кішку чи мити її щодня: це лише травмує її шкіру, а алергену менше не стане.

Якщо у вас почалася астма, сильна задишка або набряки, ризикувати здоров'ям не можна. Порадьтеся з лікарем щодо сучасних методів лікування — сьогодні є багато способів упоратися з алергією на кішок, і багато хто ними користується.

Важливо: ця інформація надана з освітньою метою і не замінює консультацію фахівця. Для діагнозу й лікування (зокрема ліків для суглобів, нирок або корекції поведінки), а також для оцінки тяжкості алергії обов'язково зверніться до ветеринара або лікаря-алерголога.

Життя з кішкою приносить дитині багато радості й користі: діти вчаться турботи, співчуття і відповідальності. Але кішки дуже чутливі. Шум, різкі рухи й непередбачуваність малюків можуть сильно їх лякати, а це іноді закінчується подряпинами або укусами.

Щоб кішка і дитина стали друзями, не можна пускати все на самоплив. Батькам треба підготувати дім, встановити чіткі правила, подавати приклад і навчитися розуміти котячу мову.

Чому кішка — не іграшка

Найголовніше, що треба пояснити дитині змалку: кішка — жива істота, їй буває боляче і страшно, і в неї є свої бажання.

Маленькі діти (особливо до п'яти років) ще не вміють розраховувати силу і можуть поводитися з твариною як із плюшевою іграшкою: смикнути за хвіст чи вуха, не розуміючи, що тварині боляче.

Чому важливо вчасно це зупинити:

• Стрес у кішки. Якщо кішку постійно тискають і їй ніде сховатися, вона живе в постійному стресі. Через це вона може почати хворіти, відмовлятися від їжі, вискубувати на собі шерсть або ходити в туалет повз лоток.
• Ризик травм. На відміну від собак, кішки не вміють терпіти й підкорятися. Загнана в кут кішка спробує втекти, а якщо тікати нікуди — пустить у хід кігті й зуби, щоб захиститися.
• Виховання доброти. Якщо батьки дозволяють дитині кривдити тварину, вона не навчиться співчуття. Показуйте правильний приклад: разом гладьте кішку, читайте добрі книжки про тварин і обговорюйте, що зараз відчуває тварина. Так дитина зрозуміє, що кішка — жива істота зі своїми складними почуттями.

Підготовка до змін у родині

Усе залежить від того, чи чекаєте ви на малюка, коли кішка вже живе з вами, чи берете нову кішку в дім, де вже є діти. Обидва варіанти потребують підготовки.

Якщо ви чекаєте на дитину

Для кішки поява немовляти — величезний стрес: нові запахи, звуки, перестановки. Починайте підготовку заздалегідь:

• Вмикайте записи дитячого плачу й гуління: спершу тихо, потім гучніше — і пригощайте кішку ласощами, щоб звук асоціювався з чимось приємним.
• Перш ніж погладити кішку, наносьте на руки дитячий крем, щоб вона звикла до запаху дитячої косметики.
• Якщо через дитяче ліжечко треба перенести лоток чи миски, переносьте їх потроху щодня.
• Заздалегідь запровадьте новий графік годування та ігор, якого зможете дотримуватися після народження малюка.

Якщо ви берете нову кішку (правило «3-3-3»)

Нова тварина звикає до дому за правилом трьох трійок:

• Перші 3 дні. Кішці дуже страшно: вона ховається, мало їсть і не хоче спілкуватися. Що робити: залиште її в спокої в окремій кімнаті з лотком та їжею. Дітям туди заходити не можна. Не витягайте кішку зі сховку.
• Перші 3 тижні. Кішка звикає, досліджує дім, у неї з'являються звички. Що робити: можна починати знайомство. Нехай діти сидять на підлозі, а кішка сама підходить і обнюхує їх. Гратися можна за допомогою іграшки-вудки.
• Перші 3 місяці. Кішка почувається вдома, розслаблена і сама просить ласки. Що робити: можна спілкуватися повноцінно. Під наглядом діти можуть починати допомагати доглядати за твариною.

Знайомити малюка, який повзає, з кішкою можна лише тоді, коли поруч сидить дорослий, а кішка сита й спокійна. Нехай вона обнюхає дитину — так кішки знайомляться.

Безпечні зони для кішки

У кішки завжди має бути можливість піти й сховатися. Якщо вона знає, що шлях до відступу відкритий, вона набагато спокійніша.

• Місця на висоті. Кішки люблять дивитися на світ згори. Поставте високий котячий комплекс або зробіть на стіні полички, до яких дитина не дотягнеться.
• Дитячі бар'єри. Встановіть у дверних прорізах дитячі ворота безпеки. Кішка їх перестрибне або пролізе знизу, а малюк — ні.
• Туалет і їдальня. Лоток і миски мають стояти в тихому місці, зовсім недоступному для дітей. Якщо кішку налякати в туалеті або під час їжі, вона може захворіти або почати ходити в туалет повз лоток, наприклад на ліжко.

5 головних правил спілкування з кішкою

Діти мають твердо запам'ятати ці правила:

• Не чіпати під час їжі та сну. Якщо кішка спить, їсть, п'є або сидить у лотку, її ніби немає — чіпати не можна.
• Не утримувати силою. Якщо кішка хоче піти — нехай іде. Не можна бігати за нею чи силоміць тримати на руках.
• Правильно тримати. Малюкам брати кішку на руки не можна. Старшим дітям можна, але тільки правильно: одна рука підтримує груди одразу за передніми лапами, друга — попу й задні лапи. Не можна піднімати кішку за живіт, вуха, хвіст чи загривок — це дуже боляче.

• Живіт — заборонена зона. Котячий живіт дуже чутливий. Якщо кішка перевернулася на спину, вона просто відпочиває, а не просить погладити животик. Спроба погладити живіт часто закінчується укусом. Найкраще гладити по голові, щоках і за вухами.
• Гратися лише іграшками. Руки й ноги — не іграшки! Якщо гратися з кошеням руками, воно звикне на них полювати і, коли виросте, боляче кусатиметься. Використовуйте вудки, м'ячики та лазерні указки.

Як спитати в кішки дозволу (правило 3 секунд)

Найкращий спосіб подружитися з кішкою — дати їй право вибору.

Навчіть дитину простягати до кішки палець і зупинятися, не торкаючись її. Якщо кішка сама підходить і треться об палець щокою — вона згодна спілкуватися. Якщо відвертається — чіпати не треба.

Правило 3 секунд: погладьте кішку три секунди й приберіть руку.

• Якщо кішка сама тягнеться за рукою й бодається — можна погладити ще.
• Якщо вона просто сидить, умивається або йде — їй досить, контакт треба припинити.

Такий підхід робить кішок дуже лагідними: вони почуваються в безпеці.

Як зрозуміти, що кішка нервує: котяча мова

Кішки рідко нападають без попередження. Батьки мають навчити дітей помічати ознаки невдоволення.

Дивна поведінка для заспокоєння: якщо після галасливої гри кішка раптом сідає і починає нервово й швидко вилизуватися або позіхати, вона намагається заспокоїтися після сильного стресу. У цей момент її краще не чіпати.

Три рівні настрою кішки:

• Зелений (спокій). Зіниці звичайні, кішка повільно кліпає. Вуха дивляться вперед, тіло розслаблене, кішка муркоче. Що робити: можна гладити (за правилом 3 секунд) і гратися.
• Жовтий (стрес і попередження). Величезні круглі зіниці-блюдця. Вуха притиснуті або розвернуті в боки («літачком»). Шкіра на спині смикається, хвіст різко б'є з боку в бік. Що робити: негайно відійти — кішка готується захищатися. Не намагайтеся її заспокоїти чи погладити, просто залиште в спокої.
• Червоний (агресія). Шипіння, гарчання. Спина вигнута дугою, шерсть дибки. Кішка б'є лапою або кидається. Що робити: ситуація небезпечна. Дорослий має забрати дитину. Чіпати кішку руками категорично не можна. Дайте їй кілька годин заспокоїтися в тиші.

Важливо: іноді кішці набридає, що її надто довго гладять, — шкіра стає надто чутливою. Якщо під час погладжування вона перестала муркотіти, у неї засмикалася шкіра на спині або заходив ходором хвіст, негайно приберіть руку, інакше буде укус.

Зважайте: муркотіння не завжди означає гарний настрій. Кішки муркочуть і під час сильного стресу чи болю — так вони себе заспокоюють. Завжди оцінюйте ситуацію і поведінку кішки загалом.

Допомога запахами (феромони)

Якщо вдома галасливо і кішка нервує, можуть допомогти спеціальні дифузори, які вмикаються в розетку (наприклад, Feliway). Вони виділяють речовини, схожі на природні заспокійливі запахи кішок. Дослідження показують, що такі дифузори можуть допомогти кішкам менше нервувати, рідше дерти меблі й рідше ходити повз лоток.

Чим можуть допомогти діти залежно від віку

Посильні обов'язки допомагають дитині стати відповідальнішою, але все має бути за віком. Головна відповідальність за тварину в будь-якому разі лежить на дорослих.

• 0–5 років. Дитина рухається різко, не розуміє, що робить боляче, і може тягнути предмети до рота. Потрібен постійний нагляд дорослих. Кішку на руки не бере. Може прибирати котячі іграшки в кошик і гладити кішку одним пальцем, поки дорослий притримує її руку. До лотка підходити не можна! У кішки мають бути місця, де вона може сховатися від дитини.
• 6–12 років. Дитина вже вміє співчувати і розуміє правила. Може сама наливати свіжу воду й насипати корм, учити кішку простих команд за ласощі, гратися з нею вудкою. Років з 10–12 може прибирати лоток, але після цього обов'язково ретельно миє руки.
• 13 років і старші. Підліток розуміє потреби тварини і стає повноцінним помічником. Може взяти на себе майже весь догляд: мити лоток, купувати корм, ходити до ветеринара (разом із дорослим).

Здоров'я: що робити при подряпинах і укусах

Навіть за добрих стосунків трапляються травми. Батькам треба знати про дві головні небезпеки.

Хвороба котячих подряпин

Її спричиняють бактерії, яких переносять блохи: сліди бліх залишаються на шерсті та кігтях кішки. Якщо кішка подряпає дитину (або лизне ранку), бактерії потрапляють у кров.

• Симптоми. Через 1–3 тижні на місці подряпини може з'явитися прищик, а потім сильно збільшуються лімфовузли (під пахвами або на шиї). Можлива невелика температура.
• Лікування і профілактика. Хвороба часто минає сама, але іноді потрібні антибіотики — їх призначає лікар. Захищають правильне поводження з кішкою, регулярна обробка від бліх (навіть якщо кішка не виходить надвір) і стрижка кігтів. Щеплення за графіком теж обов'язкові: вони захищають від інших небезпечних інфекцій.

Укуси кішок

Котячі укуси значно небезпечніші за подряпини. Гострі тонкі зуби працюють як шприц: заганяють бактерії зі слини глибоко під шкіру, аж до суглобів і сухожиль. Ранка зверху швидко затягується, а всередині починається сильне запалення.

• Симптоми. Місце укусу червоніє, сильно набрякає і болить уже через 3–12 годин.
• Що робити. Одразу промийте місце укусу милом під проточною водою щонайменше 15 хвилин, щоб вимити слину.
• Якщо зуби прокусили шкіру, обов'язково того ж дня покажіть дитину лікареві.

Важливо: ця інформація має освітню мету і не замінює консультації фахівця. Щоб отримати медичні рекомендації, діагноз і лікування, обов'язково зверніться до ветеринара, а щодо здоров'я дитини — до лікаря.