Щеплення

Вакцина — це ветеринарний препарат, який навчає імунну систему розпізнавати й знищувати віруси або бактерії без розвитку самого захворювання. Існують різні види вакцин (живі, інактивовані, рекомбінантні та інші).

Важливо розуміти: вакцина не лікує хворобу. Вона заздалегідь готує організм до зустрічі з інфекцією.

Після введення вакцини відбувається кілька етапів.

1. Імунна система знайомиться зі збудником. Організм розуміє, що з'явився «чужий» агент. Хоча справжній вірус не викликає захворювання (або взагалі відсутній), імунна система реагує так, ніби відбулася справжня інфекція.

2. Починається вироблення антитіл. Організм виробляє спеціальні білки — антитіла. Саме вони здатні швидко розпізнавати справжній вірус і нейтралізувати його.

3. Формуються клітини пам'яті. Це найважливіший етап. Імунітет запам'ятовує: як виглядає вірус; як швидко його знищити; які антитіла потрібні саме проти нього. Така пам'ять може зберігатися кілька років, а іноді практично все життя (залежно від захворювання).

4. При справжньому зараженні імунітет впізнає вірус майже миттєво, антитіла починають вироблятися дуже швидко, вірус не встигає сильно розмножитися. У результаті можливі три варіанти: кішка взагалі не захворіє; хвороба пройде дуже легко; ризик смерті знизиться в десятки разів.

Багато вірусних захворювань кішок практично не лікуються. Наприклад: панлейкопенія; сказ; деякі форми вірусної лейкемії.

Ветеринар може лікувати лише наслідки: зневоднення; запалення; вторинні інфекції; судоми; порушення дихання.

Сам вірус організм повинен подолати самостійно. Якщо імунітет заздалегідь не навчений — шанси значно нижчі.

Для формування повноцінної імунної відповіді потрібен час. Зазвичай організму потрібно від 2 до 4 тижнів після введення вакцини, щоб виробити достатню кількість антитіл і клітин пам'яті. У цей період тварина ще вразлива.

Зазвичай: перші антитіла з'являються через 5–7 днів; хороший захист формується через 2–4 тижні.

Усі вакцини для кішок умовно поділяються на дві великі групи.

Обов'язкові (Core vaccines) рекомендуються всім кішкам, незалежно від віку, породи й способу життя — навіть якщо тварина ніколи не виходить на вулицю. Причина проста: збудників можна занести додому на взутті, одязі, руках або предметах.

1. Панлейкопенія (Feline Panleukopenia Virus, FPV). Найнебезпечніше вірусне захворювання кішок. Також відоме як котяча чума, інфекційний ентерит. Уражає кишківник, кістковий мозок, імунну систему. Смертність у кошенят може сягати 90%. Вірус дуже стійкий і здатен зберігатися в зовнішньому середовищі понад рік.

2. Герпесвірус кішок (FHV-1). Викликає вірусний ринотрахеїт. Основні симптоми: нежить, виразки очей, кон'юнктивіт, чхання, кашель, утруднення дихання. Після одужання вірус залишається в організмі довічно, при стресі хвороба може повертатися.

3. Калицивірус (FCV). Дуже поширений вірус. Викликає виразки в роті, запалення язика, високу температуру, нежить, кульгавість, іноді важку пневмонію. Існує безліч різновидів вірусу, тому щеплена кішка іноді може захворіти, але хвороба минає значно легше.

4. Сказ (Rabies). Практично завжди смертельний після появи симптомів, небезпечний не лише для тварин, а й для людини. У багатьох країнах вакцина обов'язкова за законом, особливо якщо кішка подорожує, виходить на вулицю, бере участь у виставках або перетинає державні кордони.

Ці вакцини роблять лише за наявності факторів ризику.

1) Лейкемія кішок (FeLV). Дуже серйозне вірусне захворювання. Уражає імунну систему, кістковий мозок, кров. Підвищує ризик пухлин, важких інфекцій, анемії. Вакцина рекомендована кошенятам, кішкам із доступом на вулицю, тваринам, які контактують з іншими кішками.

2) Хламідіоз (Chlamydia felis). Бактеріальна інфекція: сильний кон'юнктивіт, виділення з очей, запалення дихальних шляхів. Зазвичай вакцинують розплідники, притулки, будинки з великою кількістю кішок.

3) Bordetella bronchiseptica. Викликає інфекції верхніх дихальних шляхів, частіше трапляється в притулках, готелях для тварин, розплідниках. Для більшості домашніх кішок вакцина не потрібна.

4) FIV (вірус імунодефіциту кішок). У деяких країнах існує вакцина, однак вона застосовується обмежено, не забезпечує повного захисту і може ускладнювати діагностику захворювання.

5) FIP (інфекційний перитоніт кішок). Існує інтраназальна вакцина проти коронавірусу кішок, але її ефективність вважається недостатньо доведеною.

Для кішки, яка живе виключно в квартирі, зазвичай рекомендуються: панлейкопенія, герпесвірус, калицивірус. Сказ — залежно від вимог законодавства, подорожей і рекомендацій ветеринарного лікаря. FeLV зазвичай не потрібна, якщо кішка не контактує з іншими тваринами.

Це пов'язано з материнськими антитілами. Перші тижні життя кошеня отримує захист разом із молоком матері. Ці антитіла захищають малюка, але водночас заважають вакцині працювати.

Якщо щепити занадто рано — материнські антитіла знищать вакцину. Якщо щепити занадто пізно — материнський захист уже зникне, а власного ще не буде.

Тому вакцинацію проводять серією: 8 тижнів; 12 тижнів; іноді 16 тижнів. Так практично гарантується момент, коли вакцина зможе «навчити» імунітет.

Імунна пам'ять поступово слабшає. Антитіл стає менше, клітини пам'яті працюють гірше. Із часом захист знижується настільки, що організм знову стає сприйнятливим до інфекції. Саме тому більшість вакцин потребують повторного введення.

Так, жодна вакцина не дає 100% гарантії. Проте щеплена кішка перенесе захворювання значно легше, без серйозних ускладнень і з мінімальним ризиком для життя. Мета вакцинації — зниження тяжкості захворювання і запобігання смертельним випадкам.

Сучасні препарати проходять суворий контроль якості і є високоочищеними. Можливі побічні ефекти (млявість, невелика температура), але вони трапляються рідко й минають швидко.

Ризик важких ускладнень після вакцинації становить частки відсотка. При цьому ризик смерті від деяких інфекцій сягає: 50–90% при панлейкопенії; майже 100% при сказі після появи симптомів. Саме тому ветеринарні організації по всьому світу вважають вакцинацію одним із найефективніших заходів захисту здоров'я кішок.

Ревакцинація — це повторне введення вакцини після первинної вакцинації для підтримки імунного захисту.

Первинна вакцинація кошенят: 8–9 тижнів — перша вакцина проти панлейкопенії, герпесвірусу й калицивірусу; 12 тижнів — друга доза; 16 тижнів — третя доза може знадобитися, якщо вакцинація почалася рано; 12–16 тижнів — перша вакцина проти сказу; через 12 місяців після завершення первинного курсу — перша ревакцинація.

Дорослі кішки: панлейкопенія (FPV) — імунітет зберігається довго, ревакцинація раз на 3 роки; герпесвірус (FHV-1) і калицивірус (FCV) — при високому ризику щорічно, при низькому ризику кожні 3 роки; сказ — інтервал залежить від вакцини й законодавства країни (1 або 3 роки); FeLV — щорічно, якщо ризик зараження зберігається.

Кошенята: найвищий ризик важких інфекцій, вакцинація особливо важлива.

Дорослі кішки (1–7 років): при своєчасній вакцинації імунітет зазвичай добре підтримується.

Літні кішки (старші за 10–12 років): вік сам по собі не є причиною скасовувати вакцинацію, але перед щепленням проводять клінічний огляд.

Індивідуальну схему ветеринар може порекомендувати, якщо у кішки: вільний вигул; життя в розпліднику або притулку; часті поїздки; хронічні захворювання; імунодефіцит; лікування препаратами, що пригнічують імунітет; вагітність або період вигодовування кошенят.

У більшості випадків — так. Навіть якщо деякі вакцини вводяться лише раз на три роки, регулярна ревакцинація залишається важливою частиною профілактики. З віком захист не стає «вічним», тому ветеринар під час кожного щорічного огляду оцінює стан здоров'я, ризик зараження і визначає, які вакцини справді потрібно оновити цього року.